Сьогодні, бач, тенденція така,

Що українська молодь хоче зміни.

На жаль у багатьох одна мета -

Податися подалі з України.

 Навчатися в Німеччині чи США,

Отримати диплом Оксфорда чи Сорбонни.

А далі влаштувати там життя,

Віддати чужині знання й талант свідомо.

Людина, зазвичай, шукає там де краще,

Але не всім вдалося за «бугром»

Знайти омріяне і справжнє щастя

І там вже стати «свояком».

І тілом зголеним з вінком,

Знайти секрет «успішної» людини.

Із серця вирвавши цілком,

Повагу і любов до України.

А як згадаєш рідний край,

Журливі почуття розірвуть душу.

Захочеться на батьківщину мов у рай.

Але за блага закордонні відробляти мусиш.

Там - зручності і гроші, тут-душа,

Батьки, родина і могила діда.

А для душі не вартий ні гроша

Отой легкий, але чужий окраєць хліба.

Нехай там сервіс кращий, зарплатня,

Суди працюють і прості закони

Та хто ж на краще в нас все змінить, як не я?

Для гідного життя, щоб зникли перепони?

Хто витіснить корупцію, хабар,

Здолає кризу, знищить бюрократа

На благо матері-Вітчизни застосує дар

На гідний рівень підійме зарплату?

Це нам – сучасній молоді під силу

Зібрати й зберегти благі надбання.

Свій голос віддаю за Україну,

Щоб бачити її в час процвітання.

 Автор: Максим Мелешко

Крила

А й правда, крилатим ґрунту не треба.

Землі немає, то буде небо.

Немає поля, то буде воля.

Немає пари, то будуть хмари.

В цьому, напевно, правда пташина...

А як же людина? А що ж людина?

Живе на землі. Сама не літає.

А крила має. А крила має!

Вони, ті крила, не з пуху-пір"я,

А з правди, чесноти і довір"я.

У кого - з вірності у коханні.

У кого - з вічного поривання.

У кого - з щирості до роботи.

У кого - з щедрості на турботи.

У кого - з пісні, або з надії,

Або з поезії, або з мрії.

Людина нібито не літає...

А крила має. А крила має!

© Ліна Костенко