СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКА ЦЕРКВА
10 березня 1818 року в Лебединській Георгіївській церкві Чигиринський єпископ Іриней висвятив на священника випускника богословського відділу Київської духовної академії Володимира Гнатовича Гребіновського. Він започатковує в Лебедині священницьку династію, яка служила в Преображенській церкві до її першого закриття в 1930 році. Є ще старі люди, які пам’ятають останнього Гребіновського. Він правив у церкві майже 50 років і помер в голодний 1932 рік.
Особливою датою в житті села був 1921 рік, коли було закладено фундамент Преображенської церкви. Її будівництво тривало п’ять років і 19 серпня 1826 року на Спаса (звідси походить назва) вона була освячена. При будівництві навіть використовували яйця для зміцнення кладки цегли. Створення другої приходської церкви (вже існувала Георгіївська) було, очевидно, пов’язане з поступовим розвитком села та забудовою його в північно-західному напрямку.
Першими священниками в Спасо-Преображенській церкві були: Іван Шулькевич, Іван Заверухін, Володимир Гребіновський. Відзначився доброчесною діяльністю син Володимира Гребіновського Петро: 12 квітня 1871 року він обирається благочинним 6-го церковного округу, в якому нараховувалось 17 церков. Потім він матиме сан протоієрея.
Певно вже у 1880-х роках, у зв’язку з ростом чисельності прихожан, виникла думка про розширення Преображенської церкви. Ініціатором був священник протоієрей П.В.Гребіновський. На його замовлення в 1889 році єпархіальний архітектор Ніколаєв виготовив проект, який 31 травня 1890 року був затверджений губернськими інстанціями. Будівництво велося за кошти прихожан і закінчилося у вересні того ж року. Затрачено на проект 150 карбованців, а на будівництво – 2020 карбованців. Так, в нашій церкві з’явилося два крила. Коли уважно придивитися, то видно, шо вини добудовані пізніше: між ними і основою є щілини, дещо відрізняється колір цегли). А через рік, 17 жовтня 1891 року, у Спасо-Преображенській церкві почав правити останній священник із династії Гребіновських – Іван Петрович, якого дехто із старожилів пам’ятає ще й досі.
У 1930 році Преображенську церкву радянська влада закриває. Але до 1941 року діяльність церкви поновилася. В роки війни під час німецької окупації церковне життя продовжувалося. Священником Преображенської церкви був Мислюк Антон Семенович. Німці досить нейтрально ставились до релігії і не заважали церковній діяльності. Та після закінчення війни радянська влада відновила гоніння проти церкви і священників. Негативним явищем було чергове припинення церковного життя. В 1960 році комуністи закрили Преображенську церкву і організували в її приміщенні клуб ДТСААФ (добровільне товариство сприяння авіації, армії і флоту). Клуб трохи проіснував, а потім майже 25 років церква стояла занедбана. На ликах святих, зображення яких залишались на стінах, були повибивані очі.
Мабуть інструктори клубу змушували учнів ретельно цілитися, щоб вкотре підкреслити наругу над вірою, церквою. Цілилися у віру, а вбивали мистецтво живопису, музику, красу святого співу, вбивали в людині людину. Зруйнувавши цю красу, цілі покоління людей на десятиліття були позбавлені духовного багатства, що облагороджувало кожного. І лише висока якість будівельних робіт дозволила церкві дочекатися чергової відбудови.
На початку 1990-х років в період розвитку демократичних процесів в Україні відновлюється і церковне життя. В 1990 році вже починається відбудова Спасо-Преображенської церкви. Того ж року влітку в Лебедин приїхала делегація з Києва, щоб переконали прихожан передати Спасо-Преображенську церкву Українській автокефальній православній церкві. Серед них був видатний український громадсько-політичний діяч Сергій головатий (колишній міністр юстиції, а нині народний депутат Верховної ради України фракції БЮТ). Та церква автокефальною не стала, а перейшла до УПЦ Московського патріархату. Міжконфесійна боротьба за культові споруди продовжувалась, як і по всій Україні. А вже з 1996 року церква перейшла до Української православної церкви Київського патріархату.
Прекрасні фрески, якими була оздоблена церква були понівечені: постріляні очі у святих. Спроби відновити ці фрески не вдались, не багато зараз художників-іконописців, які мають навички малювання на округлій поверхні. Але не дивлячись на складнощі, сьогодні наша церква має гарний вигляд: зібрано прихожанами багато ікон, створено новий гарний іконостас, прикрашена всередині вишиваними рушниками. Церкву очолив розумний добропорядний священник Гринів Василь Ярославович, який дбає про духовні інтереси прихожан.
10 вересня 2000 року в Лебедин на освячення Спасо-Преображенської церкви приїздив Патріарх Української православної церкви Київського патріархату Філарет. Він привіз з собою антимінс (покривало, яким накривають престол при освяченні, в якому зашиті мощі святих).
Лебединська Спасо-Преображенска церква є пам’ятником архітектури України. Вона є однією з найстаріших споруд села Лебедин. Зараз її відвідує велика кількість прихожан не лише Лебедина, а й інших сіл району, особливо у великі церковні свята.