Матінко люба, не плач, бо то нині,
Лиш тіло моє привезли в домовині
Я ж, буду, матусю, завжди із тобою,
Хоч я і не зміг повернутися з бою
Із пекла отого, мов птахи, у вись,
Душі солдатські тоді понеслись
Горіло усе і пекло, і боліло
Матусю, не плач, то - лише моє тіло
Ворог кричав і радів, що нас вбито .
Мамо, неправда! Ми будемо жити!!! .
Будемо маками квітнути в полі,
Будемо птахами линуть на волі,
Будемо зорями падати з неба
Тільки не плач… Чуєш, мамо… не треба…
Бо дух не здолати і душу не вбити!
Ми будемо вічно, матусенько, жити! .
/ ЛІДІЯ ЯР /
Никогда мы не будем братьями
ни по родине, ни по матери.
Духа нет у вас быть свободными –
нам не стать с вами даже сводными.
Вы себя окрестили “старшими” -
нам бы младшими, да не вашими.
Вас так много, а, жаль, безликие.
Вы огромные, мы – великие.
А вы жмете… вы всё маетесь,
своей завистью вы подавитесь.
Воля – слово вам незнакомое,
вы все с детства в цепи закованы.
У вас дома “молчанье – золото”,
а у нас жгут коктейли Молотова,
да, у нас в сердце кровь горячая,
что ж вы нам за “родня” незрячая?
А у нас всех глаза бесстрашные,
без оружия мы опасные.
Повзрослели и стали смелыми
все у снайперов под прицелами.
Нас каты на колени ставили –
мы восстали и всё исправили.
И зря прячутся крысы, молятся –
они кровью своей умоются.
Вам шлют новые указания –
а у нас тут огни восстания.
У вас Царь, у нас – Демократия.
Никогда мы не будем братьями.
Анастасия Дмитрук, 2014 год
УКРАИНА БЫЛА И БУДЕТ !!!
Хоть в затылок ей смертью дышите !
Да, поймите вы, русские люди ,
Она нашей ЛЮБОВЬЮ вышита !
Нитью крепкою, неразрывною
Из НАДЕЖДЫ и ВЕРЫ соткана
И окрещена быть ЕДИНОЮ,
И увенчана нашей СОТНЕЮ !
Вы на земли её с БТР-ами .
От кого нас спасать пытаетесь?
Не с фашистами, не с бандерами,
С УКРАИНСКИМ НАРОДОМ сражаетесь !
Військові сини України
Вже занадто багато ми чуємо
Кожен день про кроки війни.
І навряд чи ми спокій відчуємо,
Поки гинуть Вкраїни сини.
Клятий нелюд, підступний, негідний,
Навіть терміна “ворог” не вартий –
Прикривався він жінкою з дітьми…
Хворий розум на інше не здатний!
Але кожного дня погань гине -
Та що Путіним не визнається.
І не мають вони навіть могили –
Так ховають тварину без серця…
Прокидається наша людина
Лише з думкою, кожного дня:
– Стала мирна моя Україна…
– Боже, хай закінчиться війна…
Так, немає війни без убитих…
Загиблих душі приходять назад…
Сліз дружин,матерів не спинити…
Ти – герой, український солдат!
Твої діти, сини, Україно,
Закриваючи тілом кордони ,
Знають: слава і честь не загинуть,
І для покидьків є в них патрони!
Наші хлопці – титану міцніше!
Не беруть їх хай кулі та міни!
Хай Господь захищає сильніше!
Слава героям – синам України!
|