«відун» - інтелектуальний конкурс з історії козацтва.
Розпочалась гра «Джура» урочистою лінійкою, шикуванням роїв та парадом всіх трьох козацьких сотень Лебединського куреня. Школярів привітали дорослі козаки, курінний отаман Осаула С.О., який побажав усім успіхів у проведенні гри та пообіцяв нагородити всіх учасників подарунками, а по закінченні гри всіх пригостити смачною козацькою юшкою, кулішем та узваром з пирогом. Звичайно, що настрій в усіх покращився після гарних обіцянок і учні з завзяттям розпочали гру. Ройові одержали маршрутні листи, в які журі мали виставити одержані бали за кожен конкурс.
На святі було багато гостей: мами і тата, бабусі і друзі наших учнів. Святкового настрою додавала погода: тепле сонечко вітало нас цілий день. З захопленням спостерігали наші гості за проведенням конкурс «впоряд» (журі: Осаула С.О., Федорова І.В., Халімон О.І.), адже він досить видовищний, яскравий. Всі учасники були у вишиванках, що теж додавало урочистості, майстерно марширували та виконували команди своїх ройових, шикувались у одну чи дві лави, виконували українську пісню. Для «снайперів» (журі: Жовнір О.М., Гудзь І.В., Прибельський М.П.) було відведено спеціальне місце, прилаштовано мішені і стрільці кожного рою вправлялись у влучності. А інтелектуальні здібності на джури демонстрували в конкурсі «відун» (той, хто відає – знає) (журі: Осаула Л.І., Говор С.В., Живолуп І.О.). Цього разу конкурсанти мали показати свої знання з історії свого рідного села Лебедин.
По закінченні всіх конкурсів журі підбили підсумки та на лінійці нагородили переможців і всіх учасників: перше місце виборов рій «Запорожці» (11 клас), ройовий Бондаренко Максим, друге місце – рій «Козаки» (10 клас), ройовий Онищенко Михайло, третє місце «Сокіл», ройовий Коваленко Володимир.
А далі козацька старшина провела «посвяту» в «козачата»- 1 клас, у «джури»- 5 клас, у «молоді козаки»- 11 клас, і доросле населення теж поповнило Лебединський курінь. Біля каплиці Георгіївської церкви всі, хто побажав вступити у козаки чекали черги на посвяту, адже кожному, хто посвячувався, треба було виконати ритуал: стати на коліно і поцілувати державний прапор, «одержати» по спині від курінного отамана справжньою козацькою нагайкою, пообіцяти виконувати всі правила козацького життя, а отець Іван, окропивши свяченою водою, закінчував обряд посвяти.
І, нарешті, козацька юшка!!! Смачнюща, густа, ароматна! Запашний куліш і солодкий узвар з пирогом – на десерт. Вистачило і учасникам гри і гостям! Ложки цокотіли, весело пересміювались малі і дорослі козаки – свято вдалося і запам’яталось!